Перед ним пасують гепатит с, туберкульоз i гiпертонiя

БАБУСЯ – КОСТОПРАВКА I ЗЕМСЬКИЙ ЛIКАР – ВИБIР НА ВСЕ ЖИТТЯ

      Юнiсть Олександра Стрiльця пройшла в будинку, де мешкали письменники у Києві, де з 1958 року, після реабілітації, жив його рідний дядько - відомий український новеліст Григорій Косинка (літературний псевдонім). Тож не випадково і Сашко мріяв писати, стати журналістом, але доля, вочевидь, розпорядилася по - іншому: спілкування та дружба із земським лікарем Абрамом Йосиповичем далися взнаки. А тут іще й бабуся Наталка Романівна, визнана костоправка, послугами котрої не раз користувалися сусіди: поети і письменники, ділилася з онуком своїми секретами зцілювати хребет, показувала, як вправляти вивихнуті суглоби й кістки. До речі, Олександр Григорович з родини довгожителів: бабуся прожила 101 рік, один із дядьків - 93, мамі, Фросині Михайлівні, - нині 92, вона повна сил та енергії.

     Отож замість штудіювати грамтику чи пізнавати мистецтво пера, Олександр, за порадою того ж таки Абрама Йосиповича, вивчає анатомію, фізіологію. «Вчися, ти тямущий хлопець», - пiдбадьорював лiкар свого пiдопiчного. I Сашко странно вчився, вiн нелише перечитав безлiч медчноi лiтератури росiйською  та украинськую, а побачивши старовиннi фолiанти з практичноi медицини на еврейськiй, узявся за iврит. Щодня, щогодини Олександр працював, збагачуючись знаннями, набираючись досвiду. Сьегодни Олександр Стрiлець – вiдомий мануальник, або, по- народному, костоправ, i травознай (по – нинiшньому – фiтотерапевт), вiн досконало знаϵ будову тiла людини, iï скелета. Лише злегка провiвши пальцями по хребту, окинувши поглядом людину, за станом очей то що Олександр Григорович визначить, яка недуга в пацiϵнта чи пацiϵнтки, чим вiн ïм може зарадити.

Через три мiсяцi – туберкульозу як i не було

     «Дуже багато хвороб лiкую, - розповiдаϵ народний лiкар. – I навiть такi, з якими офiцiйна медицина не може справитися. Наприклад, гепатит С чи вiдкрита форма туберкульозу, рiзноманiтнi пухлини (от тiльки рак легенiв – на  нього не можу знайти управи)», - скрутно додаϵ лiкар. Каже: iнколи доводиться ще й «шептати», якщо бачить, що людинi «пороблено».

     Своï настоянки пан Олександр готуϵ на травах, а для них йому привозять корiння iз самойï Йорданiï. Олександр Григорович – людина вiруюча, тож сили його настоянкам додаϵ Господь, який, преконаний лiкар, един на всiх, незалежно вiд нацiональностi i вiросповiдання, всiх Бог бачить, всiм допомогаϵ. А ще треба, аби люди вчилися працювати над собою, тодi б i хворiли менше.

     Серед пацiϵнтiв Олександра Стрiльця мешканцi Щербанiвки та сусiднiх сiл, друзi i родичi, прбиральницяi i прокурори, селяни i полковники. Випадкiв, цiкавих i складних, бачив – перебачив за свою лiкувальну практику. «Бло це кiлька зим тому, - розповiдаϵ Олександр Григорович. – Мою родичку забрали в Iнститут фтизiатрiï i пульмонологiï iм.Яновського iз хворими легенями: отвiр у них був розмiром, як колишнi 3 копiйки. Через 9 мiсяцiв лiкування – збiльшився до п´ятикопiйкового».

     Жiнку готували до операцiï. Тодi Олександр Стрiлець поïхав у лiкарню i звернувся до головного лiкаря, з яким був знайомий ранiше. «Кажу йому, - розповiдаϵ пан Олександр, - ну, одрiжете ви хворий шматок, але капiлярами кров однаково  не надходитиме в легенi. Що далi? Знову рiзати?» Олександр Григорович пообiцяв, що через три мiсяцi пiсля лiкування своïми настоянками на травах та корiннi отвору в легенi не буде й слiду.  Так i сталося. Отодi – то один з лiкарiв сказав про пана Олександра: «Це i академiк, i професор, i шаман».

     Згадуϵ лiкар – мануальник, i випадок,  який стався рокяiв п´ять тому. Коли до нього прийшов пацiϵнт iз такою задавненою хворобою печiнки, що водянка поширилася по животу, ногах, а на додаток – ще й грижу прооперували. Хворий на вигляд – справжнiсiнький мрець. Дружина Олександра Григоровича не витримала: не берися, просила, бо помре, ну як ти його вилiкуϵш? Вiн уже як мрець. Не послухав, взявся, дав йому посилену дозу лiкiв i, слава Богу, врятував чоловiка. А щоб грижа не прорвалася знову, порадив «втягтися», тобто мiцно пiдв´язатися довгим рушником чи простирадлом, аби кашель, чхання, чи просто швидка ходьба не спровокували  грижу знову. Бандаж, за словами Олександра Стрiльця, не пiдходить, вiн гумовий i розтягуϵться, не фiксуϵться мiцно. Такий саморобний бандаж з рушника треба носити довгенько, можливо й пiвроку, аби остаточно закрiпити м´язи. Через мiсяцiв п´ять Iван, так звали пацiϵнта, був здоровий, що й пiдтвердили результати аналiзiв. «Тепер бiгаϵ як бичок», - усмiхаϵться Олександр Григорович.

Погрiйтеся пiсочком – там уся таблиця менделϵϵва

     Олександр Григорович – противник будь – яких переохлоджень, моржувань та обливань крижаною водою. Вiн переконаний, що тiло потрiбно тримати в теплi. «Бог дав людинi здоров´я, то хай береже вона його i не переохолоджуϵться, - говорить травознай. – Подивiться: всi азiатськi народи в спеку не обливаються холодною водою, а вдягають чалму на голову чи тюбетейку, шапку з барана, кутаються в халати i тамують спрагу гарячим чаяϵм». А в нас, особливо соловiки, хильнуть чарку – двi, роздягнуться i  на холод.

     Згадуϵ Олександр Григорович випадок, який стався давно, приблизно в в 1981 роцi. Прийшов до нього на прийом пацiϵнт, тодiшний начальник ДАI Киϵво – Святошинського району, зiгнутий «у бублик». Змiщення хребцiв, запалння хребта, згадуϵ костоправ, мiлiцiя тодi найчастiше ïздила на мотоциклах, от i застудив спину, Олександр Срiлець подивився аналiзи кровi, ШОЕ (швидкiсть осiдання еритроцитiв) i взявся лiкувати хворого. Спочатку пiдправив спину, компресами з настоянок на травах зняв запалення. «Бiльш як мiсяць його виходжував», - згадуϵ пан Олександр. Вiн порадив мiлiцiонеру прiкрiпити на спинi, пiд одягом, за допомогою шлейок шматок шинелi з грубого сукна, аби вiдбувався своϵрiдний зiгрiвальний масаж. I носити такий «масажер» треба з вересня по травень, аж доки  не стане справдi тепло.

З хребтом треба поводитися обережно. «Що таке хребет? Це стовбур дерева. Стовбур здоровий – i все дерево здорове», - пiдсумовуϵ Олександр Григорович.

     I хребет, i кiстки люблять тепло, мабуть, кожен помiчав, як приϵмно полежати влiтку на теплому пiсочку. У наших бабусь i дiдусiв та й нинi ще в селах найпершим засобом вiд болю в крижах була гаряча черiнь печi, не випадково ж казали: полiзу на пiч, погрiю кiсточки, щоб не болiли. От вам i народна мудрiсть. Скiлькох пацiϵнтiв довелося пiдiймати Олександру Григоровичу пiсля холодних загартовувань. Крiм своïх чудодiйних настоянок для компресiв на суглоби та м´язи, пан Олександр радить ще й видгрiвати хворi кiстки, суглоби розжареним пiском. Як говорив Абрам Йосипович, згадуϵ О.Стрiлець, саме у пiску, особливо рiчковому, мiститься вся таблиця Менделϵϵва. Для лiкування потрiбно дуже розiгрiти на сковородi, чи в алюмiнiϵвiй каструлi,  чи в iншому неемальованову посудi потрiбну кiлькiсть, залежно вiд площi хворого мiсця, пiску. Пересипати в полотняну чи лляну торбинку, яку кiлька разiв обгорнути, наприклад, рушником, аби не дуже пекло. У мiру охолодження рушник розмотують.

Рецепт Олександра Стрiльця вiд гаймориту

     Взяти по 1 столовiй ложцi меду, соняшниковоï олiï, молока, тертого господарського мила i соку цибулi. Усе перемiшати i варити в емальованому посудi, постiйно помiшуючи, доки вариво стане темно – коричневого кольору. Охолодити. Пiсля прогрiвання розiгрiтим пiском протягом 30 хв дiлянки гайморових пазух, лоба у кожну нiздрую, якомога глибше, запхнути невелику кiлькiсть (прблизно як нiготь мiзинця) отриманоï мазi. Найлiпше сiсти бiля столу, на якому поставити блюдечко чи пiднос: за кiлька хвилин з носа почне витiкати гнiйна рiдина, слиз. Нахилити голову над столом, аби лiпше вiдтiкала рiдина. Виконувати процедуру не менш як 5 хв, кiлька днiв пiдряд, аж доки не вийде весь гнiй iз гайморових пазух. Лiкування це проводять на нiч, перед сном.

… На прощання Олександр Григорович дав пляшку з настоянкою для компресiв i баночку з рiдиною приϵмного темно – зеленого кольору та ароматом трав´яного бальзаму. «Iде свинячий грип, - то ви в редакцiï попийте оце по кавовiй ложечцi  на 100 мл перевареноï води, на нiч, проягом 20 днiв. Iмнну систему змiцните – i нiякий грип не вiзьме».

(перепечатка стаьи из газеты «ЗДОРОВ´Я I ДОВГОЛIТТЯ», № 40 2009 г.)